Аномалія Арнольда-Кіарі

Аномалія Арнольда-Кіарі є рідкісним вродженим вадою, яка впливає на розвиток мозку і спинного мозку. Вона характеризується депласуванням нижньої частини мозку – малого та великого мозкових півкуль, з асиметричним розташуванням головного мозку, задньою ямкою і кишкоподібного вигину спинного мозку. Оскільки ця ускладнена аномалія може призводити до серйозних проблем здоров’я, декомпресійна операція часто є необхідною.

Декомпресійна операція при аномалії Арнольда-Кіарі має на меті полегшити стиснення нервових структур і забезпечити краще кровопостачання до порушених областей мозку. Процедура полягає у видаленні частини кости черепа для зменшення тиску на задню ямку та резервуар Луска для покращення кровообігу.

Діагностика та підготовка: наш шлях до операційної

Перед тим, як я прийму рішення про хірургічне втручання, кожен пацієнт проходить комплексне обстеження.

• Клінічний огляд. Ми детально вивчаємо скарги пацієнта: характер і локалізація головного болю, наявність оніміння чи слабкості в кінцівках, проблеми з координацією, що можуть вказувати на ураження мозочка.
• Нейровізуалізація. Основою діагностики є магнітно-резонансна томографія (МРТ). Це наш основний інструмент, що дозволяє отримати точне зображення зміщення мозочка, оцінити ступінь стиснення стовбура мозку та виявити наявність сирингомієлії.
• Додаткові дослідження. Залежно від симптоматики, ми можемо призначити електроміографію (ЕМГ) для оцінки ураження нервів або інші функціональні тести.

На основі отриманих даних ми розробляємо індивідуальний хірургічний план, оскільки кожна аномалія має свої унікальні особливості.

Підготовка до декомпресійної операції включає проведення детального медичного обстеження пацієнта, включаючи:

• рентгенографію,
• комп’ютерну томографію (КТ)
• магнітно-резонансну томографію (МРТ).

Це допомагає лікарям отримати точне зображення стану аномалії Арнольда-Кіарі та прийняти обґрунтоване рішення щодо найкращого плану лікування.

Декомпресійна хірургія: етапи втручання

Операція зазвичай проводиться під загальною анестезією. Хоча сам процес може тривати кілька годин, можливий результат – полегшення симптоматики та покращення якості життя пацієнта. Проте, як і в будь-якому хірургічному втручанню, існують ризики й ускладнення, таким чином необхідна подальша спостережливість і контроль за станом пацієнта.

Я завжди пояснюю пацієнтам кожен крок.

• Формування доступу. Робиться невеликий розріз на потилиці.
• Декомпресія. Ми видаляємо частину потиличної кістки (на рівні, де відбувається зміщення мозочка) та дуги першого, іноді другого, шийних хребців. Це створює додатковий простір і полегшує тиск на нервові структури.
• Пластика твердої мозкової оболонки. Після цього проводиться інтраопераційне ультразвукове дослідження. Якщо створеного простору недостатньо, я виконую пластику твердої мозкової оболонки. Це означає, що ми розрізаємо оболонку та вшиваємо спеціальну “латку”, яка може бути як з власних тканин пацієнта (апоневроз, перикраніум), так і з біосумісних штучних матеріалів. Ця процедура значно збільшує об’єм задньої черепної ямки, що є ключовим для відновлення нормальної циркуляції ліквору.

Післяопераційний період та реабілітація

Після проведення декомпресійної операції, пацієнтам може знадобитися реабілітаційний період для відновлення. Це включає фізичну терапію та регулярне спостереження медичного персоналу. Залежно від індивідуального стану пацієнта, його можуть назначити додаткову медикаментозну терапію або інші методи лікування для подальшого контролю симптоматики.

Наступний етап — це відновлення пацієнта.

• Перебування в стаціонарі. Пацієнт залишається під нашим наглядом протягом кількох днів. Ми контролюємо його стан, знеболюємо та запобігаємо можливим ускладненням, таким як інфекція чи лікворея (витік спинномозкової рідини).
• Реабілітація. Після виписки, реабілітаційний період є індивідуальним. Більшість симптомів, таких як головний біль, зазвичай зникають досить швидко. Я рекомендую пацієнтам помірну фізичну терапію та уникати надмірних навантажень.
• Динамічне спостереження. Ми залишаємося на зв’язку з пацієнтом. Протягом першого року після операції ми проводимо контрольні МРТ для оцінки результатів та переконання, що ліквор циркулює належним чином, а сиринкс зменшується в розмірах.

Узагалі, декомпресійна операція при аномалії Арнольда-Кіарі є складною процедурою, яка може принести позитивні результати для пацієнтів. Проте перед прийняттям решти, пацієнти мали б звернутися до свого лікаря для обговорення всіх аспект в процедури, а також потенційних ризиків та ускладнень. Остаточне рішення щодо декомпресорної операції повинно бути зроблено на підставах уважного обстеження та поради фахівця.

Оперативні декомпресійні операції

У деяких випадках лікар може імплантувати пристрій або зробити інші корекції, щоб полегшити тиск на нерв. Декомпресійні операції можуть бути ефективним методом лікування болю та інших симптомів, пов’язаних зі здавленням нерва. Однак, як і будь-яке хірургічне втручання, вони не позбавлені ризиків і ускладнень, таких як кровотеча, інфекції та інші. Рішення про проведення операції повинно прийматися після оцінки всіх можливих ризиків і переваг для кожного конкретного випадку.

Суть операції полягає у видаленні частини потиличної кістки й дуги першого, іноді другого шийного хребця. Після цього проводиться інтраопераційне ультразвукове дослідження для визначення створених просторів для циркуляції спинномозкової рідини. Якщо цих просторів недостатньо, проводиться пластика твердої мозкової оболонки. Розрізають тверду мозкову оболонку і вшивають «латку» для збільшення об’єму задньої черепної ямки. Роль «латки» можуть виконувати як власні тканини пацієнта (апоневроз, кістка), так і штучні спеціальні протезні тканини.