Реконструктивно-стабілізуючі операції при стенозі хребтового каналу

Згідно зі світовою статистикою, найефективнішим методом хірургічного лікування стенозу хребетного каналу вважається поєднання мікрохірургічної декомпресії й динамічної міжостистої стабілізації.

При декомпресії видаляються ті утворення, які здавлюють нервовий корінець:

• кісткові розростання (остеофіти),
• жовта зв’язка,
• міжхребцеві (фасеточні) суглоби й т.д.

Системи динамічної міжостистої фіксації хребта

називаються так тому, що вони дозволяють зберігати певну рухливість в оперованому сегменті хребта. Вони діляться на конструкції з використанням шурупів і без них (міжостисті імпланти). Такі системи дозволяють виконувати більш фізіологічну фіксацію, запобігають заростання міжхребцевих суглобів, що зустрічається при використанні інших систем з більш жорсткою фіксацією.

При поєднанні стенозу хребетного каналу з нестабільністю хребців, або при багаторівневому стенозі проводяться реконструктивно-стабілізуючі операції. У деяких випадках виконується установка різних видів кейджів в міжтілового просторі (так звана методика PLIF, з фіксацією суміжних хребців титановими гвинтами та балками).

Малоінвазивні системи

Спеціально розроблені малоінвазивні системи дозволяють хірургам встановлювати гвинти та стрижні, які створюють опорний «каркас» для уражених відділів хребта, через кілька маленьких (до 1.5 см) шкірних розрізів, а не робити для цього велику і глибоку рану «на пів-спини» для необхідного доступу до хребта.

Монтаж цих систем відбувається не «наосліп», а під дозованим рентген-контролем на будь-якому етапі операції з видалення стенозу.

Безумовними перевагами даної методики є її малотравматичність, косметичність, зменшення крововтрати при операції та скорочення її тривалості. При цьому пацієнта, як правило, піднімають на ноги вже в день операції.

Нейрохірург Борблик Є.В., Дмитрук В.С.