Лікворея: ефективне лікування у Тернополі

Що таке лікворея?

Лікворея – це патологічний стан, при якому спинномозкова рідина (ліквор) витікає з природних отворів або пошкоджень в мозкових оболонках. Вона може виникати через травми, хірургічні втручання або без видимої причини. Лікворея може бути серйозною загрозою для здоров’я пацієнта, оскільки відкриває шлях для проникнення інфекції в мозок і може призвести до менінгіту або інших ускладнень.

Розрив твердої мозкової оболонки, що покриває основу черепа може виникати при:

• Переломах кісток черепа
• Запальних захворюваннях оболонок мозку і кісток пазух носа.
• Вроджених аномаліях розвитку.

Основні причини ліквореї:

• Травматична – виникає через пошкодження черепа або хребта внаслідок травм.
• Післяопераційна – виникає після хірургічних втручань, зокрема операцій на мозку, основі черепа або носових пазухах.
• Спонтанна – виникає без видимих причин і пов’язана з дефектами в мозкових оболонках.

Види ліквореї

• назальну лікворею (витікання ліквору з носа),
• отолікворею (витікання ліквору з вуха),
• лікворею з післяопераційних ран, після трепанації черепа,
• ран при вдавлених переломах.

Сама наявність ліквореї свідчить про пряме сполучення субарахноїдального простору порожнини черепа із зовнішнім середовищем з загрозою інфікування і розвитку гнійно-запальних ускладнень:

• менінгіт,
• абсцеси мозку,
• енцефаліт.

Симптоми ліквореї:

• Прозорі або жовтуваті виділення з носа або вух.
• Головні болі, що зменшуються в горизонтальному положенні.
• Шум у вухах, запаморочення.
• Підвищена втомлюваність.

Діагностика:

• Лабораторні дослідження для визначення спинномозкової рідини у виділеннях (тест на β2-трансферин).
• КТ та МРТ для виявлення місця витоку.
• Ендоскопічне дослідження носової порожнини та черепа.

Лікворея – це витікання спинномозкової рідини назовні в результаті травми або інших захворювань. У нормі спинномозкова рідина (ліквор) «омиває» мозок і є вмістом шлуночків мозку. Ліквор виробляється судинними сплетеннями мозку і в нормі циркулює зі шлуночків в субарахноїдальний простір, де всмоктується в венозну систему через венозної грануляції.

У разі розвитку ліквореї з’являється пряме сполучення субарахноїдального простору з зовнішнім середовищем, це призводить до грубих інфекційних ускладнень з боку нервової системи (менінгіт, енцефаліт, вентрикуліт).

Цей процес може виникати внаслідок травм, хірургічних втручань або спонтанно. Діагностика ліквореї є критично важливою, оскільки її несвоєчасне виявлення може призвести до серйозних ускладнень, таких як менінгіт або хронічна внутрішньочерепна гіпотензія.

Розрізняють такі види ліквореї

Лікворею можна класифікувати на декілька основних типів залежно від причини виникнення:

• Назальна ліквореї – витікання спинномозкової рідини з носа.
• Ото-лікворея – витікання спинномозкової рідини з вуха, післяопераційна лікворея – витікання ліквору з рани після нейрохірургічних операцій.
• Травматична лікворея. Виникає внаслідок механічного пошкодження голови, що може бути спричинене травмою або хірургічним втручанням в області черепа, обличчя, ротової порожнини або носа. Приблизно 2% пацієнтів, які перенесли серйозні травми голови, страждають на посттравматичну лікворею. У більшості випадків (80%) така лікворея припиняється спонтанно протягом першого тижня після травми.
• Післяопераційна (ятрогенна) лікворея. Виникає в результаті хірургічних маніпуляцій, найчастіше на черепі або в області носових пазух. Частота цього виду ліквореї досягає 16% серед пацієнтів, які перенесли операції в краніобазальній області, таких як видалення пухлин. Особливо часто післяопераційна лікворея спостерігається після видалення новоутворень у зоні основи черепа.
• Спонтанна лікворея. Цей синдром має ідіопатичний характер і відрізняється від травматичних форм відсутністю очевидної причини виникнення. Він може бути спричинений природними дефектами у твердій мозковій оболонці. Швидка втрата ліквора призводить до внутрішньочерепної гіпотензії — стану, який характеризується зменшенням внутрішньочерепного тиску.

У типових випадках діагностика ліквореї не складна, для диференціальної діагностики проводять аналіз витікаючої рідини, який допомагає встановити діагноз. Для виявлення ликвореї допомагають проби з нахилом голови, проби Стукея, Квекенштедта, які підсилюють виділення ліквору.

Клінічні ознаки

Основні клінічні прояви ліквореї залежать від локалізації витоку та його інтенсивності. Найчастіше спостерігаються наступні симптоми:

• Прозорі виділення з носа або вух (при назальній чи вушній ліквореї);
• Головні болі, особливо в положенні стоячи (ознака внутрішньочерепної гіпотензії);
• Шум у вухах, запаморочення;
• Відчуття тиску в очах чи обличчі;
• Зниження слуху або нюху (у разі враження відповідних анатомічних структур).

Пацієнти можуть пред’являти скарги на головний біль стискаючого характеру, що посилюються у вертикальному положенні, нудоту, спрагу.

При розвитку ознак інфекції стан погіршується, відзначається: підвищення температури тіла до 39-40 град., Пригнічення свідомості, менінгеальні симптоми, можуть бути судоми. У складних випадках, а також для діагностики «прихованої» ліквореї проводять спеціальні проби (спинномозкові пункції з введенням барвників), ендоскопічне дослідження носа, вуха.

Також виконують цистернографію головного мозку, яка полягає у введенні контрастної речовини в субарахноїдальний простір за допомогою спинномозкової пункції з подальшою комп’ютерною томографією в спеціальних укладках.

Методи діагностики ліквореї

Для діагностики ліквореї використовуються кілька ключових методів, спрямованих на точне виявлення місця витоку та оцінку його обсягів.

1. Клінічний огляд. Одним з найважливіших моментів є збір анамнезу і фізичний огляд пацієнта. Лікар повинен звертати увагу на наявність прозорих виділень із носа або вух, а також на інші ознаки внутрішньочерепної гіпотензії.
2. Лабораторні дослідження. Лабораторний аналіз виділень на наявність білка β2-трансферину є найбільш специфічним методом для підтвердження ліквореї, оскільки цей білок присутній виключно у спинномозковій рідині.
3. Візуалізаційні методи:
   • КТ (комп’ютерна томографія) з контрастом дозволяє виявити анатомічні дефекти та встановити точне місце витоку рідини.
   • МРТ (магнітно-резонансна томографія) є додатковим методом для оцінки м’яких тканин та пошкоджень мозкових оболонок.
   • КТ-цистернографія використовується для оцінки поширення контрастної речовини через свищевий канал.
4. Ендоскопічне дослідження. У разі підозри на назальну або вушну лікворею ендоскопічне обстеження може допомогти виявити місце дефекту оболонки та визначити необхідність хірургічної корекції.

Своєчасна діагностика ліквореї є критичним фактором для попередження серйозних ускладнень. Застосування сучасних методів візуалізації та лабораторних досліджень дозволяє точно встановити причину та локалізацію витоку, що сприяє ефективному лікуванню і відновленню пацієнта.

Лікування

Лікування ліквореї має проводитися в найкоротші терміни з метою герметизації субарахноїдального простору. Це може бути досягнуто хірургічним шляхом або консервативними методами лікування, описаними нижче.

Лікувальна тактика ліквореї залежить від причини та інтенсивності витоку. У більшості випадків рекомендується почати з консервативного лікування, яке включає постільний режим, корекцію внутрішньочерепного тиску та спостереження за пацієнтом. Якщо протягом 7–10 днів витік не припиняється, може знадобитися хірургічне втручання для закриття свищевого каналу.

Швидка діагностика та своєчасне лікування ліквореї є ключовими для запобігання ускладнень і збереження здоров’я пацієнта.

Консервативне лікування ліквореї

Лікворея може бути як самостійним захворюванням, так і ускладненням черепно-мозкової травми або інших захворювань. Взагалі лікворея – це витікання рідини, яка оточує головний і спинний мозок назовні через неприродні отвори. Деякі з них утворюються в результаті травми, інші – вроджені чи набуті внаслідок пухлинних або запальних захворювань, з’являються після операцій на черепі і в носовій порожнині, на кістковому апараті вуха.

Лікворея: найбільшою небезпекою ліквореї є проникнення інфекції в порожнину черепа, тому при появі симптомів: рясне витікання прозорої рідини з носа або вуха, що супроводжується головним болем, необхідно відразу звернутися до нейрохірурга і ЛОР-лікаря. На першому етапі лікування призначається консервативна терапія, при неефективності якої пацієнтові буде запропоновано оперативне втручання.

Як правило, спочатку встановлюється люмбальний дренаж – найтонший катетер, який буде виводити спинномозкову рідину, не даючи їй виливатися з порожнини черепа, таким чином будуть створюватися умови для зрощення патологічного ходу, зазвичай катетер встановлюється на 5-7 днів. Також обов’язково призначається: антибіотикотерапія для профілактики інфекційних ускладнень, призначаються сечогінні препарати, для зменшення внутрішньочерепного тиску, протизапальна терапія. Під час лікування пацієнту рекомендується піднесене положення голови, уникати: кашлю, напруження живота і шмаркання, механічної прочистки вух.

При збереженні у пацієнта витікання рідини з носа протягом лікування або відновлення після проведеного лікування пацієнтові рекомендується оперативне втручання. При появі описаних скарг якомога швидше зверніться до лікаря, пам’ятайте, запобігти можливим ускладненням значно легше, ніж їх лікування. У нейрохірургічному відділенні Херсонської обласної клінічної лікарні накопичений величезний досвід лікування ліквореї.

Лікарі Журавльов О.Ф., Леонтьєв О.Ю.

Нейрохірурги Малишенко М.П. та Дмитрук В.С.