Електростимуляція спинного мозку після струсу, забою

Електростимуляція спинного мозку (SCS, spinal cord stimulation) є медичною технологією, що використовується для зменшення хронічного болю, частіше при станах, які не піддаються іншим методам лікування. Однак її використання при струсах або забоях голови є нетиповим і вимагає спеціального підходу.

Струси і забої голови можуть супроводжуватися різними ускладненнями — від легких до серйозних нейропсихіатричних станів. Основними методами лікування цих травм зазвичай є консервативні заходи: відпочинок, медикаментозна терапія (для контролю симптомів), а також фізіотерапія та реабілітація.

Для лікування хребетно-спинномозкової травми і її наслідків використовується (в складі комплексної терапії) такий метод лікування, як електростимуляція спинного мозку і його корінців. З технічного погляду електростимулятор являє собою пристрій для генерації потрібних імпульсів з програмованими параметрами, які за допомогою спеціальних електродів підводяться до цільової ділянки організму пацієнта, замикаючи таким чином «живий» лікувальний електричний ланцюг.

Сучасні радіоелектронні і біомедичні технології дозволяють не тільки зменшити ці пристрої, але і забезпечити безпечну нейрохірургічну імплантацію («вживлення») їх в організм пацієнта (як правило, під шкіру та в м’які тканини) з наступним дистанційним управлінням режимами стимуляції, яке може здійснюватися самим пацієнтом з допомогою спеціального пульта.

Запасу енергії в сучасних імплантованих пристроях нейромодуляції вистачає до декількох років безперервної роботи.

При електростимуляції спинного мозку найчастіше використовується технологія, при якій імплантація електродів проводиться епідурально, тобто зовні від твердої мозкової оболонки, що оточує спинний мозок і нервові корінці. Таким чином, електростимуляція як би імітує нормальні біоелектричні імпульси, що йдуть з головного мозку через спинний до кінцівок.

Індивідуально підібрані програми електронейростимуляції дозволяють успішно і надовго «заспокоїти» стійкі важкі больові синдроми які розвинулися після травми нервових структур або виникли в післяопераційному періоді, зокрема, при синдромі «оперованого хребта», коли патологічний анатомічний субстрат (наприклад, кістковий відламок або травматична грижа міжхребцевого диска) вже усунута хірургічним шляхом.

Що треба робити після струсу чи забою

Якщо ж після струсу або забою є потреба в електростимуляції спинного мозку через інші діагностовані проблеми з хребтом або нервовою системою, це повинно бути суворо узгоджено з лікарем. Деякі ключові моменти:

• 1Консультація з фахівцем: Важливо проконсультуватися з неврологом або нейрохірургом для точного визначення необхідності SCS після струсу чи забою.
• Діагностика та обстеження: Перед початком будь-якого лікування проводять ретельне обстеження для виключення можливих протипоказань і уточнення стану пацієнта.
• Альтернативні методи: Можуть бути розглянуті менш інвазивні методи лікування хронічного болю або інших симптомів після струсу чи забою.
• Моніторинг і безпека: Якщо все ж вирішують провести SCS, процес має бути уважно моніторингований для уникнення ускладнень або погіршення стану.

Зверніть увагу на важливість особистої консультації та індивідуального підходу до кожного випадку, оскільки самолікування може призвести до небажаних наслідків.

Переваги метода

Електростимуляція спинного мозку здатна:

• прискорити поступове відновлення чутливості та моторики у постраждалих,
• нормалізувати трофіку (живлення тканин), яке забезпечується в тому числі та спинним мозком,
• а також знизити патологічно підвищений м’язовий тонус при спастичності.

Тривала електронейростимуляція, точкою прикладання якої є корінці крижового сплетення, дозволяє нормалізувати порушені функції тазових органів (нейрогенний або гіперактивний сечовий міхур, нетримання калу) у пацієнтів зі спінальної травми.

Таким чином, електронейростимуляція спинного мозку, бувши високотехнологічною, фізіологічною та малоінвазивною методикою, істотно покращує якість життя пацієнтів зі спінальної травми і її наслідками, даючи їм реальну можливість для повернення до повноцінного активного життя, соціальної та трудової адаптації.