Клінічна картина

Внутрішньомозкова гематома – це скупчення крові що розташовується в речовині головного мозку, яке викликає його зміщення надає шкідливу дію на прилеглу тканину мозку.

Здавлена ​​гематомою тканина мозку руйнується, в результаті чого загальний стан пацієнта погіршується, і може викликати таке грізне ускладнення як набряк мозку.

Клінічна картина залежить від локалізації та об’єму гематоми:

• Головний біль;
• Запаморочення;
• Нудота;
• Блювання (найчастіше багаторазове);
• Порушення рівня свідомості від легкого оглушення до коми;
• Рухові порушення (парези, паралічі на протилежному боці);
• Чутливі порушення;
• Мовні порушення.

При вираженому набряку виникає компресія стовбура мозку, в якому знаходяться всі важливі центри життєдіяльності людини, в результаті чого спостерігається порушення дихальної та серцево-судинної діяльності.

Чинники виникнення

Гематома головного мозку найчастіше виникає внаслідок черепно-мозкових травм різного ступеня тяжкості, зокрема ударів, падінь або ДТП. Однак, крім травматичних факторів, існує низка інших причин, які можуть спричинити розрив судин у мозку та подальше утворення гематоми:

• Новоутворення в головному мозку. Пухлини можуть здавлювати судини, порушуючи їхню структуру та викликаючи крововилив.
• Артеріальна гіпертензія. Постійно підвищений артеріальний тиск значно збільшує ризик розриву дрібних судин, що може призвести до утворення внутрішньомозкових крововиливів.
• Артеріовенозні мальформації. Вроджені патології судин, коли артерії та вени неправильно з’єднуються, що підвищує ризик розриву та кровотечі.
• Аневризми судин. Це патологічні розширення стінок судин, які можуть розірватися під впливом різних факторів, призводячи до крововиливу.
• Захворювання системи кровообігу. Порушення згортання крові (наприклад, при гемофілії або прийомі антикоагулянтів) можуть ускладнити контроль над кровотечами та сприяти утворенню гематом навіть при незначних травмах.

Значення ранньої діагностики та правильного лікування цих станів важко переоцінити, адже вчасне втручання може суттєво покращити прогноз для пацієнта.

Діагностика

Найбільш ефективним методом діагностики внутрішньомозкової гематоми є комп’ютерна томографія (КТ). Завдяки цьому методу можна точно оцінити об’єм гематоми, визначити її точне місцезнаходження та виявити зміщення (дислокацію) або компресію структур мозку. КТ також дозволяє оцінити ступінь ураження тканин і допомагає лікарям оперативно прийняти рішення щодо необхідності хірургічного втручання або інших методів лікування.

Лікування

При внутрішньомозкових гематомах невеликого об’єму, які не викликають зміщення головного мозку, не супроводжуються значним неврологічним дефіцитом проводиться консервативне лікування, пацієнт знаходиться під постійним наглядом, при погіршенні стану проводиться повторна комп’ютерна томографія.

При внутрішньомозкових гематомах великого об’єму, або малих гематомах які викликають зміщення головного мозку та компресію прилеглих структур проводять нейрохірургічне лікування, суть якого полягає в декомпресії мозку з проведенням трепанації черепа і видаленням гематоми.

Кістковий клапоть вшивають в підшкірно-жирову клітковину передньої черевної стінки (після стабілізації стану пацієнта проводиться краніопластика власним кістковим клаптем).

У нейрохірургічному відділенні виконуються всі види відкритих операцій при внутрішньомозкових гематомах.