Прояви

При дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта, перш за все при:

  • остеохондрозі,
  • спондилоартрозі
  • і спондильозі.

Ускладнення

Часто виникають ускладнення у вигляді:

Неврологічний дефіцит

Це веде до порушення нормальної анатомії хребетного каналу, через що страждають нервові структури, розташовані в ньому – спинний мозок і його корінці, що, своєю чергою, призводить до появи неврологічного дефіциту у вигляді:

  • порушень руху,
  • чутливості,
  • функцій тазових органів і т. д.

У даній ситуації для нейрохірурга представляється найбільш доцільним допомогти пацієнтові за допомогою комбінованого хірургічного втручання – декомпресивно-стабілізуючої операції, яка передбачає декомпресію (усунення компресії нервових структур патологічним субстратом) і стабілізацію хребетного стовпа з відновлення його осі та біомеханіки, а отже, нормалізацію його фізіологічних функцій.

Кілька прикладів

При виконанні операцій з приводу видалення гриж міжхребцевих дисків на шийному, грудному або поперековому рівнях, для попередження нестабільності в хребетно-руховому сегменті і надалі «просідання» хребців використовується установка міжтілового кейджа.

Кейдж – це невелика конструкція у вигляді “шайби”, яка вводиться між тілами хребців після видалення диска та утримує хребці в оптимальному положенні протягом усього життя. По суті кейдж – це протез видаленого міжхребцевого диска.

У ряді випадків для додаткової стабілізації застосовується спеціальна титанова пластина, яка встановлюється спереду на тілах суміжних хребців, між якими вже встановлено кейдж.

У деяких випадках в нашому відділенні виконується установка різних видів кейджів на поперековому рівні після видалення гриж дисків (так звані методики:

  • PLIF,
  • TLIF,
  • OLIF,
  • ALIF

з фіксацією суміжних хребців титановими гвинтами і балками).

Мікрохірургічна декомпресія та динамічна міжостиста стабілізація

Одним з найбільш ефективних методів хірургічного лікування стенозу (звуження) хребетного каналу вважається поєднання мікрохірургічної декомпресії та динамічної міжостистої стабілізації.

При декомпресії видаляються ті структури, які здавлюють нервовий корінець:

  • кісткові розростання (остеофіти),
  • жовта зв’язка,
  • міжхребцеві (фасеточні) суглоби і т. д.

Системи динамічної міжостистої фіксації хребта називаються так тому, що вони дозволяють зберігати певну рухливість в оперованому сегменті хребта.

Вони діляться на конструкції з використанням гвинтів і без них (міжостисті імплантати). Такі системи дозволяють виконувати більш фізіологічну фіксацію, запобігти заростання міжхребцевих суглобів, що зустрічається при використанні інших систем з більш жорсткою фіксацією.