Прояви
При дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта, перш за все при:
- остеохондрозі,
- спондилоартрозі
- і спондильозі.
Ускладнення
Часто виникають ускладнення у вигляді:
- гриж міжхребцевих дисків,
- сколіозу (викривлення) хребта,
- стенозу (звуження) хребетного каналу,
- спондилолістези («зісковзування» хребців один з одного).
Неврологічний дефіцит
Це веде до порушення нормальної анатомії хребетного каналу, через що страждають нервові структури, розташовані в ньому – спинний мозок і його корінці, що, своєю чергою, призводить до появи неврологічного дефіциту у вигляді:
- порушень руху,
- чутливості,
- функцій тазових органів і т. д.
У даній ситуації для нейрохірурга представляється найбільш доцільним допомогти пацієнтові за допомогою комбінованого хірургічного втручання – декомпресивно-стабілізуючої операції, яка передбачає декомпресію (усунення компресії нервових структур патологічним субстратом) і стабілізацію хребетного стовпа з відновлення його осі та біомеханіки, а отже, нормалізацію його фізіологічних функцій.
Кілька прикладів
При виконанні операцій з приводу видалення гриж міжхребцевих дисків на шийному, грудному або поперековому рівнях, для попередження нестабільності в хребетно-руховому сегменті і надалі «просідання» хребців використовується установка міжтілового кейджа.
Кейдж – це невелика конструкція у вигляді “шайби”, яка вводиться між тілами хребців після видалення диска та утримує хребці в оптимальному положенні протягом усього життя. По суті кейдж – це протез видаленого міжхребцевого диска.
У ряді випадків для додаткової стабілізації застосовується спеціальна титанова пластина, яка встановлюється спереду на тілах суміжних хребців, між якими вже встановлено кейдж.
У деяких випадках в нашому відділенні виконується установка різних видів кейджів на поперековому рівні після видалення гриж дисків (так звані методики:
- PLIF,
- TLIF,
- OLIF,
- ALIF
з фіксацією суміжних хребців титановими гвинтами і балками).
Мікрохірургічна декомпресія та динамічна міжостиста стабілізація
Одним з найбільш ефективних методів хірургічного лікування стенозу (звуження) хребетного каналу вважається поєднання мікрохірургічної декомпресії та динамічної міжостистої стабілізації.
При декомпресії видаляються ті структури, які здавлюють нервовий корінець:
- кісткові розростання (остеофіти),
- жовта зв’язка,
- міжхребцеві (фасеточні) суглоби і т. д.
Системи динамічної міжостистої фіксації хребта називаються так тому, що вони дозволяють зберігати певну рухливість в оперованому сегменті хребта.
Вони діляться на конструкції з використанням гвинтів і без них (міжостисті імплантати). Такі системи дозволяють виконувати більш фізіологічну фіксацію, запобігти заростання міжхребцевих суглобів, що зустрічається при використанні інших систем з більш жорсткою фіксацією.
