Струс і забій спинного мозку: ефективне лікування у Тернополі

Забій спинного мозку

це травма яка характеризується пошкодженням речовини спинного мозку, в результаті чого поряд з функціональними порушеннями спостерігається органічне ураження невральних структур.

Як результат забою при нейровізуалізації спостерігаються крововиливи (гематомієлія), вогнища розтрощення, набряк, частковий або повний розрив спинного мозку.

Пошкодження може бути як первинним, тобто виникає в момент травми, так і вторинним, внаслідок порушення кровопостачання в посттравматичному періоді.

Іноді такий вид травми несе за собою інфекційні ускладнення, особливо коли це відкрите пошкодження. У гострому періоді забій спинного мозку часто проявляється симптомами повного або часткового порушення провідності.

Клінічна картина

за допомогою якої можна оцінити ступінь пошкодження формується не відразу, а протягом певного періоду після травмування. Вона варіює від незначної слабкості в кінцівках до повного паралічу. Розлади чутливості нижче рівня травми іноді можуть досягати повної анестезії.

Порушення з боку функції тазових органів проявляються у вигляді затримки або нетриманням сечі та стільця.

При повному розриві спинного мозку дуже швидко розвиваються супутні патології такі як інфекційні ускладнення, застійна пневмонія, пролежні, на тлі постійного постільного режиму.

Діагностика

КТ та МРТ – це золотий стандарт діагностики при спінальній травмі.

Люмбальна пункція — це метод лабораторної діагностики, при якому виявляють приховану кров у цереброспінальній рідині, проводять дослідження при відсутності КТ та МРТ.

Лікування

В основному лікування оперативне, ціллю якого є декомпресія спинного мозку. Якщо відсутні покази до оперативного лікування забій спинного мозку лікується консервативно з призначенням:

• протинабрякової,
• метаболічної,
• судинної
• та знеболюючої терапії.

Ціллю такого лікування є поліпшення обміну речовини та провідності в нервовій тканині.

У комплексі консервативного лікування виконується рання активізація пацієнта, при якій хворого навчають самостійно пересуватися. Це зменшує ймовірність виникнення різноманітних ускладнень.

ЛФК

Також елементи лікувальної фізкультури такі як:

• дихальна гімнастика,
• різні види масажу,
• методи акупунктури,
• магнітотерапія,
• електростимуляція,
• УВЧ ампліпульс,
• електро- і- фонофорез,
• різноманітні блокади (паравертебральні, епідуральні, трансфорамінальні),

є надзвичайно важливими методами лікування пацієнтів зі спінальною травмою.

Прогноз

Нерідко при проведенні комплексної консервативної терапії у пацієнтів із забоєм спинного мозку вдається відновити неврологічні функції, що дозволяє після закінчення реабілітаційних заходів досягти як соціальної, так і професійної адаптації.

Струс спинного мозку

це найлегша форма травматичного пошкодження нервової системи, яка характеризується зворотними функціональними та неврологічними порушеннями в період від хвилини до кількох днів, на фоні проведеної консервативної терапії.

Основною диференційною ознакою даного виду травмування є те що при проведенні комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії відсутні дані про органічне ураження спинного мозку.

Клініка

• зниження м’язової сили в кінцівках
• порушення чутливості та рефлекторної діяльності.
• розлади сечовипускання і дефекації (частіше це затримка сечі).

Всі симптоми повністю регресують протягом першої доби.

Діагностика

Золотим стандартом в діагностиці струсу спинного мозку є КТ та МРТ, на основі даних яких відсутні органічні враження спинного мозку та судинно-невральних структур хребтового каналу. Крім того, є лабораторна діагностика, основним методом якої є аналіз спинномозкової рідини на приховану кров.

Лікування

в основному є симптоматичним, і як правило воно спрямоване на знеболюючу, судинну та метаболічну терапію спрямовану на відновлення провідності в спинному мозку, після чого пацієнт одужує. Крім того, до складу комплексного лікування включена фізіотерапія та реабілітація.

Рекомендації та подальше лікування

Пацієнтам рекомендується ліжковий режим з обмеженням фізичних навантажень з поступовим збільшенням рухової активності. Подальше лікування здійснюється у невропатолога за місцем проживання.

Консервативне і оперативне лікування струсу та забою

Оперативне лікування забою

Показання до оперативного лікування при забої хребетно-спинномозкової травми:

• здавлення спинного мозку і його корінців гематомами,
• уламками хребців,
• чужорідними тілами,
• деформація хребетного каналу (за даними КТ, МРТ-обстежень, посттравматична нестабільність хребта, блокада шляхів відтоку спинномозкової рідини, посттравматична лікворея, прогресування чутливих і рухових порушень, дисфункція тазових органів.

Рання декомпресія (усунення здавлення невральних структур) зі стабілізацією хребта, початок проведення реабілітаційних заходів вже з моменту надходження пацієнта в стаціонар, своєчасна і доцільна фармакотерапія є запорукою успішного лікування хворих з даним видом травматичного пошкодження.

Декомпресивно-стабілізуючої операції

Виходячи з цього, в даній ситуації для нейрохірурга є найбільш доцільним допомогти пацієнтові за допомогою комбінованого хірургічного втручання – декомпресивно-стабілізуючої операції, яка передбачає декомпресію (усунення здавлення нервових структур патологічним субстратом) і стабілізацію хребетного стовпа з відновлення його осі і біомеханіки, а отже, нормалізацію його фізіологічних функцій.

При реконструктивних декомпресивно-стабілізуючих операціях усувається викривлення хребта, його нестабільність, розширюється хребетний канал. При декомпресії видаляються тільки ті тканини, які безпосередньо здавлюють нервові структури. У деяких випадках виконується установка різних видів імплантів (кейджів) між тілами хребців (так звана методика PLIF, з фіксацією суміжних хребців титановими гвинтами і балками).

Транспедикулярна стабілізація хребта

Транспедикулярна стабілізація хребта – при цьому оперативному втручанні в тіла хребців через корінь дужок за допомогою спеціального інструментарію проводяться гвинти, які разом з титановими балками при повній установці системи усувають патологічну деформацію хребців.

У необхідні моменти (при проведенні гвинтів біля спинного мозку) отримують потрібне рентгенівське зображення хребта. Такий контроль дозволяє мінімізувати ризик і зменшити тривалість операції.

Спеціально розроблені малоінвазивні системи дозволяють хірургам встановлювати гвинти і стержні, які створюють опорний «каркас» для уражених відділів хребта, через кілька маленьких (до 1.5 см) шкірних розрізів, а не робити для цього велику і глибоку рану «на пів-спини» для необхідного доступу до хребта.

Монтаж цих систем також відбувається не «наосліп», а під дозованим рентген-контролем на будь-якому етапі операції. Безумовними перевагами даної методики є її малотравматичність, косметичність, зменшення крововтрати при операції та скорочення її тривалості.

При цьому пацієнта, як правило, підіймати на ноги вже на наступний день після операції. Курс стаціонарного лікування нейрохірургічних хворих з забоєм спинного мозку становить 20-30 днів, з подальшим продовженням у амбулаторних умовах або, при відсутності протипоказань, в санаторно-курортних лікувальних установах.