Ускладнення при ДДЗХ

При дегенеративно-дистрофічних захворюваннях хребта, перш за все при остеохондрозі, спондилоартрозі і спондильозі, часто виникають ускладнення у вигляді:

гриж міжхребцевих дисків,
сколіозу (викривлення) хребта,
стенозу (звуження) хребетного каналу,
спондилолістеза («зісковзування» хребців один з одного),
появи нестабільності хребтового стовпа.

Це веде до порушення нормальної анатомії хребтового каналу, внаслідок чого страждають нервові структури, розташовані в ньому – спинний мозок і його корінці.

Прояви

Це, своєю чергою, призводить до появи неврологічного дефіциту у вигляді:

порушень рухів,
чутливості,
функцій тазових органів і т. д.

Комбіноване хірургічне втручання

У даній ситуації найбільш доцільним для нейрохірурга є допомога пацієнту комбінованим хірургічним втручанням – декомпресивно-стабілізуючою операцією, яка передбачає:

декомпресію (усунення стиснення нервових структур патологічним субстратом)
і стабілізацію хребетного стовпа з відновленням його вісі та біомеханіки, а отже, нормалізацію його фізіологічних функцій.

Приклад

При виконанні операцій з приводу видалення гриж міжхребцевих дисків на:

шийному,
грудному
або поперековому рівнях, для попередження нестабільності в хребетно-руховому сегменті і подальшому «просіданні» хребців використовується установка міжтілових кейджів.

Система Кейдж

Кейдж – це невелика конструкція у вигляді “шайби”, яка вводиться між тілами хребців після видалення диска та утримує хребці в оптимальному положенні протягом усього життя. По суті кейдж – це протез видаленого міжхребцевого диска.

У ряді випадків для додаткової стабілізації застосовується спеціальна титанова пластина, яка встановлюється спереду на тілах суміжних хребців, між якими вже встановлено кейдж.

У деяких випадках в нашому відділенні виконується установка різних видів кейджів на поперековому рівні після видалення гриж дисків (так звана методика PLIF, з фіксацією суміжних хребців титановими гвинтами та балками).

Одним з найбільш ефективних методів хірургічного лікування стенозу (звуження) хребетного каналу вважається поєднання мікрохірургічної декомпресії і динамічної міжостистої стабілізації. При декомпресії видаляються ті утворення, які стискують нервовий корінець:

кісткові розростання (остеофіти),
жовта зв’язка,
міжхребцеві (фасеткові) суглоби та тощо.

Системи динамічної міжостистої фіксації хребта

називаються так, тому що вони дозволяють зберігати певну рухливість в оперованому сегменті хребта.

Вони діляться на:

конструкції з використанням гвинтів,
конструкції без використання гвинтів (міжостисті імплантати).

Такі системи дозволяють виконувати більш фізіологічну фіксацію, запобігти заростанню міжхребцевих суглобів, що зустрічається при використанні інших систем з більш жорсткою фіксацією.

Динамічна стабілізація хребта

передбачає застосування так званих гнучких фіксаційних систем:

рухомих протезів міжхребцевих дисків,
гнучких стрижнів для скріплення імплантатів і кісткових структур хребта,
а також так званих амортизаторів – гнучких міжхребцевих імплантатів, що регулюють діапазон рухів уражених хребців.

Суть використання динамічних систем стабілізації хребта відновлення природної анатомічної геометрії хребта зі збереженням його біомеханічних властивостей, без жорсткого блокування хребців, з максимальною фізіологічної рухливістю в хребтово-рухових сегментах.

Прикладами динамічної стабілізації хребта є вже згадані:

системи, які встановлюються між остистими відростками хребців (Сoflex);
динамічні транспедикулярні системи (DSS), з використанням титанових стержнів і гвинтів, що проводяться через корінці дужок хребців;
системи динамічної стабілізації шийного відділу хребта (DCI), які являють собою установку спеціального імпланту між тілами шийних хребців переднім доступом замість вилученого міжхребцевого диска.

Відмінною особливістю динамічних систем стабілізації хребта є те, що вони дозволяють усунути розвиток нестабільності в ураженому сегменті і запобігти розвитку дегенеративних змін в суміжних хребтово-рухових сегментах. Збереження рухливості в оперованих і суміжних з ними сегментах забезпечує фізіологічну повноцінність функцій хребта.

Переваги

Установка міжтілового і міжостистих динамічних імплантів дозволяє:

нормалізувати висоту міжхребцевого диска і / або усунути звуження міжхребцевих отворів, що забезпечує вільне розташування нервових корінців і спинного мозку в їх природних місцях;
динамічна стабілізація дозволяє зняти надмірне навантаження з міжхребцевих («фасеткових») суглобів;
запобігти розвитку їх дегенеративного ураження з формуванням так званої «хвороби суміжних рівнів».

При поєднанні стенозу хребетного каналу з нестабільністю хребців або при багаторівневому стенозі в нашому відділенні проводяться реконструктивно-стабілізуючі операції із застосуванням спеціально розроблених мініінвазивних стабілізуючих систем.

Вони дозволяють нейрохірургам встановлювати гвинти й стержні, які створюють опорний «каркас» для уражених відділів хребта, через кілька маленьких (до 1.5 см) шкірних розрізів, а не робити для цього велику і глибоку рану «на пів-спини» для необхідного доступу до хребта.

Монтаж цих систем відбувається не «наосліп», а під дозованим рентген-контролем на будь-якому етапі операції. Безумовними перевагами даної методики є її малотравматичність, косметичність, зменшення крововтрати під час операції та скорочення її тривалості. При цьому пацієнта, як правило, підіймати на ноги вже в день операції.